13. Iще одну напасть збороли ми...
Вже доста буревіям долi гнутись.
Сніжинками шаленої зими
Мені б весни твоєї вуст торкнутись...
Мої сонети не руйнуй з плеча.
Нема в них ні лестивості, ні лоску,
Та якщо ти згоряєш, мов свіча, -
Офірна я краплина твого воску...
Доріг вузли непрості поміж нас.
Не прагни затягнуть їх ще тугіше:
Як тільки робиш помилку, в той час -
Вслід за тобою - скоюю ще гіршу...
Я проклену навік той день і час,
Коли ти зникнеш, мовби тінь, ураз...
Страница Ильмана Юсупова:
http://www.stihi.ru/avtor/illanch
Свидетельство о публикации №113062108531