Ностальгия украинский текст 219

                Коли повернусь?      
                У це мсісто зелених каштанів,
                Де кожної весни вони вкриваються свічок
                Білим цветінням.І всі вулуці,сквери і дахи сараїв    
                Рожевим запилені квітом,влітаючим в вікна трамваїв.
                Коли повернусь?
                Пройду я по вулицям стрімким.
                Біжать вони вгору і втiкають миттю до долу,
               Ніби горки російськи в Нью Йорку.
               Враз відчую пахощи талого снігу у засніженім парку.
               Коли ж повернусь?
               Пройду я по вулицям мого дитинства,
               Почую там пахощи свіжого хліба з крамниці,
               І думкою в санях з гори пронесусь.
               А чи я повернусь?
               Я до дому пройду,де мешкала люба подруга,
               І згадаю обличчя всіх друзів,знайомих,
               І двори прохідні,терьєрів,боксерів,болонок, 
               Всі прогулянки наши по схилах казкових Дніпра.
               Ну коли повернусь?А ніколы вже.Да!   
               А якщо я прїиду в місто це знову,
               Я на вулицях старих і косих враз 
               Побачу схилы нових  химер – хмарочосів,
               Що затулили небо від сонця i малих хмарин.
               Не буде вже скверів чудесних і горок із снів.
               Навіщо повернусь?А може? 
               Пройду по крутим бруківкам,що біжать на Хрещатик,
               Побачу покриту будівлями площу – майдан.
               И натовп блажених,шо з Ющенко-паном ведуть свій роман
               Про істини вічні і поряд з косою стоїть його смерть,
               Згинаючи стан.Ах,коли повернусь?