Весняний сонет
Всіма квітками одночасно!
І ми світилися від щастя,
А, може, тільки я одна…
Ту чашу випила до дна –
Моїх очей вогонь не гаснув,
Бо від епітетів прекрасних
Хмеліла, наче від вина.
Примарне щастя дарував,
Але чому не покохав,
Хто може пояснити, любий?
Ще й соловейко чарував,
Красою ніжною октав,
Мене доводячи до згуби…
2012
Свидетельство о публикации №113062002225
Игорь Герасименко Кременчугский 29.06.2013 18:39 Заявить о нарушении