Весняний сонет

Салютувала ця весна
Всіма квітками одночасно!
І ми світилися від щастя,
А, може, тільки я одна…

Ту чашу випила до дна –
Моїх очей вогонь не гаснув,
Бо від епітетів прекрасних
Хмеліла, наче від вина.

Примарне щастя дарував,
Але чому не покохав,
Хто може пояснити, любий?

Ще й соловейко чарував,
Красою ніжною октав,
Мене доводячи до згуби…
2012


Рецензии
І мене цей вірш довів, але не до згуби, а до закоханності.

Игорь Герасименко Кременчугский   29.06.2013 18:39     Заявить о нарушении