Дяку мо, ветерани!

Ви визволяли нас із пекла,
І рятували від біди.
Це вогнище іще не смеркло,
Той промінь з нами навіки!

І кожен день ви працювали
Так важко, з ранку до ночі
Хоча подяки ви не мали -
Трудились, як вогонь в печі.

Вбивали родичів і друзів,
Хтось божеволів від туги...
Та завдяки вашій заслузі
Тепер навіки вільні ми!

Згущались небеса над полем бою,
Та мрячив дощ, сріблястий, мов свинець.
Стояли ви за нашу волю
І всім здавалось, що ось-ось прийде кінець.

Не згасла думка перемоги,
І дух кремезний не згорів.
То йшли народи на підмогу -
Весь світ від подиву зомлів.

Зібрались полчища народу,
Запеклий бій ішов тоді.
Повергли німців, армію юродів,
І повернули незалежність ми собі.

Вже зменшились ряди тих очевидців,
Кому це довелося пережить
Але ж зосталась раса українців,
Ми крові українській не дамо пролить!

Ми збережемо те, що ви нам дали,
Й не продамо, й не проміняємо цього.
Ми не забудем, як ви воювали,
Не шкодували ви життя свого.