Із надр моєї рідної землі ритмічно
Нуртує життєдайне джерело, -
Змиває бруд, терпку нещирість, зло
Із наших часто чорних, ницих душ неспішно.
Несе вода енергію життя одвічно.
Бурлить, кипить нестримане жерло,
Та падає задума на чоло:
- Невже життя колись обірветься трагічно?
Тоді навкруг вгніздиться пустота,
І всесвіту пропаде висота,
Молох пошириться космічний.
Однак, за людством майбуття.
Не обірвати торжество життя, -
Його ж придумав сам Всевишній!?
Джерело життя
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113061906100
Свидетельство о публикации №113061906100
Рецензии