Дождит... Елена Каминская

                Вольный перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2013/06/13/229

Враз окаменела,
Стёрлась жизнь –
Часы остановились…

Не назвал он милой.
И просил запомнить:
Что гнездо не свили

Вместе – я одна:
Не просил меня он…
Бросил, словно хлам…

Может, я и злилась:
Где та мера сил?
Детям - как без мам?!

Дождь заполнил душу,
Сердце знало бой –
А глаза смеялись…

Петь должна я, слышишь?
Было как одной?!
В траур одевалась…

Гром, как зверь, пугает.
Град напрасно бьёт –
Ветер всё развеял…

Путь по звёздам есть,
Так ищи своё,
Что дано по вере...


Оригинал:

Ось і скам'яніла,
Стерлося життя,
Стрілки зупинились...

Гарна, та не мила!
Крикнув в бік: "Затям,
Ти гніздечко звила,

Діти народились,
Хто тебе просив?".
Кинув, ніби сміття...

Може, трохи й злилась,
Де та міра сил -
Ненька треба дітям!
 
Дощ заповнив душу
Серце, наче в бій,
Очі ж посміхались...

Я співати мушу!
Як було самій?
В чорне ніби вбралась...

Грім, мов звір, лякає,
Град нізащо б'є -
Вітер все розвіяв!

Шлях і по зіркам є,
Йди, шукай своє:
Віру та надію!