Задум

Завжди  в  початку  щось  містичне,
Свідомості  і  підсвідомості  єднання,
У  пам’яті  спливає  вир  незвичний
Чогось  сприймання,  несприймання.
Тут треба  знати  -  бути  чи  не  бути:
Запалитися,  розгніватись,  помріять,
На  хвильку  голос  внутрішній  почути,
Відчуть,  пізнать  і  лиш  тоді  посіять.
Подія,  іскра,  тема,  слово,  назва
Лиш  ті,  що  в  стопор,  здивували,
Серце  крають,  душу  розривають,
Щоб  в  Час  Бика  у  мить  підняли.
Так  задум  звершення  бере  в  полон
І  дійсністю  стає  осмислене  чи  сон.
             1.06. 2013р., Київ
 


Рецензии