Ніч глядить зморена, бурштином горя,
За вікном згасла зорька січня,
Небо холонуло-сонне - пам'яті пурга,
Злі підмосковні чужі сніги.
Кішками бездомними років-череда,
Казки - небилицями до слова «ніколи»,
Ось доля зачаліла над Дніпром моя,
На крутих у розпачі мертвих якорях.
Хтось тут пише листи мне, текстів не збагнеш,
Як чужа пристань - тінь, сенсу ні на гріш,
Так на іграх розуму серце загубив,
Бачиш, що прив'язана, до нежіті світів.
Твій характер ангельський відразу не проймеш,
Під зіркою Архангельська плаче червоний дощ.
Пісню недоспівану замете пурга,
У білоруської гавані торiшнi смуга.
Злi пiдмосковн чужi снiги
© Copyright: Татьяна Ульянина-Васта, 2013
Свидетельство о публикации №113061508463
Свидетельство о публикации №113061508463
Рецензии