Розв’язались останні пута,
Дуже вільно задихали груди.
Досягнута давня мета,
Щось новітнє надалі буде.
Закінчилась епоха думок,
Задля грошей заради науки,
Я тепер на верхівці сумок,
Та не плачу від болі розлуки.
Повітря здіймає увись,
Захищає від пам’яті долі.
Ідее, тепер же з’явись!
У відкритому мЕні простОрі.
Я зладна і маю часу,
На розкриття твоєго талану,
Я усе на шляху ізнесу,
Лиш вдихни божественну ману.
Неймовірно! П’ять років - як день…
Наче подих в очах промайнули,
Десь луна відголос ся пісень…
А тепер вони зовсім поснули…
14/06/13
Пута...
© Copyright: Кристина Медина, 2013
Свидетельство о публикации №113061405349
Свидетельство о публикации №113061405349
Рецензии