Ганна Осадко. Топинамбур

             Ганна Осадко.

              ТОПИНАМБУР.

           Глеб Ходорковский(перевод)

     Когда я была малышкой у нас была (своя) дача,
     Где рядом со всевозможными общеизвестными
     Картофелями и капустами
     Рос высоким зелёным забором топинамбур.
 
     Я тащилась от такого названия,
     От (его) загадочного иноземного звучания,
     И длинного, как жвачка во рту,
     Звука "а-а-а-а" посреди слова.
     Я любила употреблять его (в смысле - слово) в быту,
     К радости сопливых свидетелей:
    - Фу, снова топинамбур на ужин!
    - Ого, а что это такое?!
    - Да так... лигумины такие... импорти...

      А ещё на даче у нас жили нутрии,
      Недолго жили (всего) несколько месяцев
      И я их кормила гибкими стеблями топинамбура.

      У нутрий были острые оранжевые зубы
      И длинный звук "у-у-у-у" в начале слова.
      Я любила смотреть как они ели топинамбур,
      Пока не узнала случайно,
      Что изменится эта цепочка съедобная вскоре
      И через неделю мы (сами) будем есть нутрий...

     "Это несправедливо - подумала я -,
      У них только-(только) нАчало всё налаживаться,
      У нутрий и топинамбура -
      И вдруг такая засада..."

      И тогда я однажды ночью тайком отворила клетку
      И все нутрии с длинным "у-у-у-у" в (самом) начале слова
      Дунули в неизвестном направлении.
      Мне за это досталось
      И с  рёвом я голосила -
      Сначала длинное "а-а-а-а",
      Потом длинное "у-у-у-у",
      И ощущала себя нутриевой
      и даже немного топинамбуровой - мессией.

          У меня топинамбур почему-то всегда нелепо ассоциируется с тамбур-мажором...
          По звуку, наверно...      
             
           *       *       *


     топiнамбур

    Ганна Осадко

Коли я була малою, у нас була дача,
Де поряд з усілякими загальновідомими
Картоплями і капустами
Високим зеленим парканом  ріс топінамбур.

Я тащилася від цієї назви,
Від її іноземного звучання,
Загадковості
та довгого, як жуйка у роті,
Звуку «а-а-а-а» усередині слова.
Любила вживати його ( в сенсі – слово) у побуті,
При вдячних шмаркатих свідках:
- Фу, знову топінамбур на вечерю!
- Ого, а шо то таке?!
- Та так... лігуміни такі...імпорті...

А ще в нас на дачі жили нутрії,
Недовго жили, кілька місяців,
І я годувала їх гінким топінамбуровим бадиллям.

У нутрій були гострі помаранчеві зуби
І довгий звук «у-у-у-у» на початку слова.
Я любила дивитися,
Як нутрії їдять топінамбур,
Аж доки не дізналася випадково,
Що незадовго цей харчовий ланцюжок зміниться,
І уже за тиждень ми будемо їсти нутрій...

«Це несправедливо, - подумала я, -
У них все тільки почало налагоджуватися,
у нутрій і топінамбура,
а тут раптом така халепа...»

Тому однієї ночі я потайки відчинила клітку –
І всі нутрії з довгим звуком «у-у-у-у» на початку слова
Здиміли у невідомому напрямку.
Мені потім влетіло,
І я ревіла голосно –
Спочатку довге «а-а-а-а»,
а тоді довге «у-у-у-у»,
та почувалась нутрієвою
і навіть трохи топінамбуровою  месією.


© Copyright: Ганна Осадко, 2013
Свидетельство о публикации №113061307789