Дивно, коли купа людей змішуються в одну незначущу персону,
Яка ну ніяк не замінить потрібних людей.
І чи не набридло тобі підпрацьовувати життєвим стажором?
Не вперше вже тут, а ти ніяк не відкриєш очей.
Прокинься! Зараз саме час, завжди саме час і не буває пізно.
Малювати на руці квітку лотоса, аби пам'ятати про свідомість,
Витягти нарешті батарейку з тлінного годинника й взяти візу
На подорожі в найдивнвші світи. Каша й автостоп- найбільша коштовність.
Закликав Будда, що стоїть на полиці затуманеної розумом шафи. Прокидатись !
Ганеша й Ісус не раз прохали тебе відкрити очі. Тиша. Та не засмучуйся, будуть іще в тебе життя.
І так до скінчення безкінечності коло бігів не буде спинятись...
Хоча маєш шанс, відкинувши розум, зняти піжаму й злетіти. Гукаючи світлі: "Свобода! Ура!"
Прокинься
© Copyright: Маринесса Маринесса, 2013
Свидетельство о публикации №113061300966
Свидетельство о публикации №113061300966
Рецензии