Де кропива позацвітала біло,
Жалкі до сонця тягнучи долоні,
Тендітний кущ калиновий несміло
Розкинув руки-віти на осонні.
Весь у віночки вбраний, як на свято,
Весну вітає поглядом ласкавим.
Його маленькі пуп'янки завзято
Повиставляли щічки зеленаві.
Та скоро тепле літо щонайдалі
Гайне поривно слідом за весною,
І ти, калино, зодягнеш коралі,
Аби помилуватися собою.
А потім осінь закурличе з гаю,
Сумне ридання стримати не в змозі...
Стою я поряд із кущем... Зітхаю...
Бо і моя вже осінь на порозі.
05.2012 - 06.2013р.
На осоннi
© Copyright: Наталя Мазур, 2013
Свидетельство о публикации №113061300680
Свидетельство о публикации №113061300680
Рецензии
О, люба Наталочко, не рахуйте років ! Це ми самі придумали час ! А життя - у позачассі ! Живіть цієї неповторної миті, яку жоден годинник не вирахує! Прекрасний вірш! Вдячна та з ніжністю - Марго
Маргарита Метелецкая 13.06.2013 10:52 • Заявить о нарушении
Маргарита Метелецкая 13.06.2013 10:52 • Заявить о нарушении
Які гарні та мудрі слова - "ми самі придумали час, а життя - у позачассі"!!!
Дякую, Марго, за мудрість!
Наталя Мазур 02.07.2013 01:14 Заявить о нарушении
Дякую, Марго, за мудрість!
Наталя Мазур 02.07.2013 01:14 Заявить о нарушении