Як дар безцінний, що дав Всевишній,
неначе літа казкова милість, -
стікали з листя зірками вишні
і в них печалі людські топились.
І під дощем зірок тих вишневих,
і під думок тих вишневих душем
змивалась з мене зимова неміч,
і я робився, мов Сонце, дужим,
і пишно-ніжним, бо не сердився,
що для вишень я служу мішенню,
що спілі вишні – веселі вбивці
нудьзі, похмурій і навіженій.
06.2003
Вишневий душ
© Copyright: Игорь Герасименко Кременчугский, 2013
Свидетельство о публикации №113061306730
Свидетельство о публикации №113061306730
Рецензии
Прекрасное стихотворение! Еще один приятный факт -- Вы стали моим тысячным читателем! Поздравляю себя и Вас. Вдохновения Вам. Спасибо за внимание к моей страничке!
Нила Волкова 15.06.2013 10:36 • Заявить о нарушении
Нила Волкова 15.06.2013 10:36 • Заявить о нарушении