Лiна Костенко - Бiля бiлоi вежi
Чёрный дуб стоит. Спи.
Во Вселенной мы одни.
Пусть нам сняться степи.
Пусть сон сам себя найдёт:
Поле, лодка, жёрнов спит.
Может, Марсу повезёт:
Нас в бинокль разглядит.
А ему какое дело -
Мы себе летаем -
И здесь всё у нас своё,
К ним мы не влезаем.
Звёзды - их и наши,
Да Галактика кружит.
Возле белой башни
Чёрный дуб стоит. Спи.
Ліна Костенко - оригинал стихотворения:
Біля білої вежі
чорне дерево. Спи.
Ми самотні в безмежжі.
Хай нам сняться степи.
.
Хай присниться що хоче.
Поле, човен, млинок.
Може, хто нас із Марса
розглядає в бінокль.
.
А яке йому діло,
ми собі летимо.
Ми отут на планеті,
він собі отамо.
.
Тільки зорі в нас спільні
та небесні світи.
Біля білої вежі
чорне дерево. Спи.
Папка 23 - стихотворение 80
Свидетельство о публикации №113061208975