Лiна Костенко - Бiля бiлоi вежi

Возле  белой  башни
Чёрный  дуб  стоит.  Спи.
Во  Вселенной  мы  одни.
Пусть  нам  сняться  степи.

Пусть  сон  сам  себя  найдёт:
Поле,  лодка,  жёрнов  спит.
Может,  Марсу  повезёт:
Нас  в  бинокль  разглядит.

А  ему  какое  дело  -
Мы  себе  летаем  -
И  здесь  всё  у  нас  своё,
К  ним  мы  не  влезаем.

Звёзды  -  их  и  наши,
Да  Галактика  кружит.
Возле  белой  башни
Чёрный  дуб  стоит.  Спи.


Ліна  Костенко - оригинал стихотворения:

Біля  білої  вежі
чорне  дерево.  Спи.
Ми  самотні  в  безмежжі. 
Хай  нам  сняться  степи.
.
Хай  присниться  що  хоче. 
Поле,  човен,  млинок.
Може,  хто  нас  із  Марса 
розглядає  в  бінокль.
.
А  яке  йому  діло, 
ми  собі  летимо.
Ми  отут  на  планеті, 
він  собі  отамо.
.
Тільки  зорі  в  нас  спільні 
та  небесні  світи.
Біля  білої  вежі 
чорне  дерево.  Спи.

Папка 23 - стихотворение 80


Рецензии