Так хочу смуток із душі прогнать,
Лише бажання для цього замало.
Нелегко в серці розпач подолать,
І сил перемогти його не стало.
Живу,працюю і поезію люблю,
Вона крилата від журби мене рятує.
Коли болить – вірші пишу,
Лиш у словах мій сум вирує.
Хоч сміх дитячий чую я щодня,
Він на хвилину хмари відганяє.
І думаю: «Чому складне життя?
І той,хто поряд,більш страждає?»
Усе в щоденних клопотах пройшло,
А доля й досі шторми посилає.
Все те,що за водою відпливло,
Нехай без вороття зі смутком відлітає.
Так хочу смуток iз душi прогнать
© Copyright: Алла Продащук, 2013
Свидетельство о публикации №113061205080
Свидетельство о публикации №113061205080
Рецензии