Лiна Костенко - Я вранцi голос горлицi люблю

Воркует  горлица  мне  тихо  поутру. 
Скрипящий  тормоз  первого  трамвая
Я  забываю,  с  нею  забываю.
Я  утром  голос  горлицы  люблю.

Мерещится  мне  в  слабеньком  «лю-лю»
Тот  несказанный  камертон  природы,
Где  свет  зари  и  тихо  шепчут  воды  -
Я  утром  голос  горлицы  люблю!

Ах  как  тоскую  без  родного  слова  я.
Её  «лю-лю»  мне  -  веточка  терновая.
Горячий  лоб  к  стеклу  я  прислоню.
Я  утром  голос  горлицы  люблю...


Ліна  Костенко - оригинал стихотворения:

Я  вранці  голос  горлиці  люблю.
Скрипучі  гальма  першого  трамваю
я  забуваю,  зовсім  забуваю.
Я  вранці  голос  горлиці  люблю.

Чи,  може,  це  ввижається  мені
той  несказанний  камертон  природи,
де  зорі  ясні  і  де  тихі  води?  — 
Я  вранці  голос  горлиці  люблю!

Я  скучила  за  дивним  зойком  слова.
Мого  народу  гілочка  тернова.
Гарячий  лоб  до  шибки  притулю.
Я  вранці  голос  горлиці  люблю...

Папка 23 - стихотворение 90