Лiна Костенко - Тi журавлi

Там  журавли  трубят  прощально  в  горны.
Красив  их  клин  на  небе  голубом…
Сеть  струн  дождя  и  трёх  ветров  валторны…
Коснулась  струн  ракита  над  прудом.

Грустна  арфистка  -  слёзы  по  пюпитру,
До  плеч  в  густой  укутана  туман.
Сыграй  мне  про  любовь  свою  сюиту  -
Ту,  без  которой  холодно  словам.

Сыграй  мне  про  осенний  плачь  калины.
Исполни  всё,  о  чём  я  попрошу.
Я  не  скрипичный  ключ,  а  -  журавлиный,
Тебе  над  полем  в  небе  напишу.


ЛІНА  КОСТЕНКО - оригинал стихотворения:

Ті  журавлі,  і  їх  прощальні  сурми...
Тих  відлітань  сюїта  голуба...
Натягне  дощ  свої  осінні  струни,
торкне  ті  струни  пальчиком  верба.

Сумна  арфістко,-  рученьки  вербові!  -
по  самі  плечі  вкутана  в  туман.
Зіграй  мені  мелодію  любові,
ту,  без  котрої  холодно  словам.

Зіграй  мені  осінній  плач  калини.
Зіграй  усе,  що  я  тебе  прошу.
Я  не  скрипковий  ключ,  а  журавлиний
тобі  над  полем  в  небі  напишу.

Папка 23 - стихотворение 91