Лiна Костенко - Я нахиляюсь над безоднею

Гляжу  в  эту  Бездну  Круга,
Шепчу  в  эту  пропасть  веков:
А  как  же  мы  -  друг  без  друга  -
В  созвездьи  Лихих  Пауков?!»

И  как  ты  -  один  во  Вселенной?
И  как  мне  быть  здесь  -  без  тебя?
Склонись  ты  ко  мне  -  надменной  -
И  вспомни,  как  звали  меня!



Стихотворение Ліны  Костенко:


Я  нахиляюсь  над  безоднею,
кричу  у  безвісті  віків: 
А  як  же  ми  один  без  одного 
в  Сузір'ї  Гончих  Павуків?!

І  як  же  ти  один  у  Всесвіті?
І  як  же  тут  без  тебе  я?!
Впізнай  мене  в  холодній  безвісті,
згадай  моє  земне  ім'я!

Папка 23 - стихотворение 85


Рецензии