Лiна Костенко - Нехай пiдождуть невiдкладнi справи

Все  неотложные  дела  я  отложу.
На  солнце  и  на  травы  погляжу.
Наговорюсь  я  с  добрыми  людьми.
Идёт  не  время,  а  проходим  мы.

А  мы  проходим…  Мы  проходим…  Так-то.
А  время  -  просто  отбиванье  такта.
Тик-так,  тик-так  -  укрыта  в  том  трагичность.
Под  стук  минут  века  уходят  в  вечность.
А  день  и  ночь,  закаты  и  рассветы  -
Всего  лишь  вехи  в  вечном  ходе  этом.

Вся  жизнь  -  лишь  миг.  Она  не  терпит  фальши.
А  время-дирижёр  ведёт  нас  дальше.
И  звук  ещё  дрожит  в  тисках  повтора.
Весь  мир  глядит  на  руки  Дирижёра.



Ліна  Костенко - оригинал стихотворения:


Нехай  підождуть  невідкладні  справи.
Я  надивлюсь  на  сонце  і  на  трави.
Наговорюся  з  добрими  людьми.
Не  час  минає,  а  минаєм  ми.

А  ми  минаєм...  ми  минаєм...  так-то...
А  час  -  це  тільки  відбивання  такту.
Тік-так,  тік-так...  і  в  цьому  вся  трагічність.
Час  -  не  хвилини,  час  -  віки  і  вічність.
А  день  і  ніч  і  звечора  до  рання  – 
це  тільки  віхи  цього  проминання.

Це  тільки  мить,  уривочок,  фрагмент.
Остання  нота  ще  бринить  в  повітрі,  - 
Дивися:  Час,  великий  диригент,
Перегортає  ноти  на  пюпітрі.

Папка 23 - стихотворение 87