Лiна Костенко - Спини мене, отямся i отям

Держи  меня,  и  сам  держись  со  мною  -
С  любовью  нам  с  тобою  повезло:
Спасёт  нас  над  изломанной  судьбою,
Откроет  бесконечный  горизонт.

Она  не  даст  вовек  замолкнуть  струнам,
И  слов  огонь  нам  обожжёт  уста.
Держи  меня,  принудь  меня  быть  умной,
Пока  от  мыслей  ум  мой  не  устал.

Пока  могу  владеть  умом,  возможно,
Своим  сияньем  мир  я  озарю,  -
Иначе  душу  я  тобою  обморожу.
А  нет  -  так  синим  пламенем  сгорю…


Ліна  Костенко - оригинал стихотворения:


Спини  мене,  отямся  і  отям!
Така  любов  буває  раз  в  ніколи. 
Вона  ж  промчить  над  зламаним  життям,
За  нею  ж  будуть  бігти  видноколи,
 
Вона  ж  порве  нам  спокій  до  струни,
Вона  ж  слова  поспалює  вустами!
Спини  мене,  спини  і  схамени, 
Ще  поки  можу  думати  востаннє!

Ще  поки  можу  …  але  вже  не  можу.
Настала  черга  й  на  мою  зорю:
Чи  біля  тебе  душу  відморожу,
Чи  біля  тебе  полум’ям  згорю.

Папка 23 - стихотворение 88