Коли я пiду, лишiть на столi свiчу...
І вірші мої розгорнутими лишіть.
Щоб чути було, як я крізь віки кричу,
Зубами впиваюсь в ребра тисячоліть.
Коли я піду, хай буде без молитов –
Не доля мені замолювати гріхи.
Я в світі сама, і там, у раю, ніхто
Не стріне мене, мені не подасть руки.
Коли я піду – не плачте, о матері!
Укрийте чоло любистками у росі,
Та тільки руки холодної не беріть,
Нехай я жива лишусь на землі для всіх.
Свидетельство о публикации №113061009565