Зустрілись очі - погляди душі,
Що повні сльоз, та відчаю тяжкого.
Останні миті – завжди так тяжкі,
Хоч ліз у петлю, хоч тікай із дому…
Та я не вірю що скінчилось все,
Бо сни мої про тебе й досі сняться,
Ти десь далеко, там, замріяна ідеш,
А я один, один по вулиці тиняюсь..
Єдиний погляд усе розставив на місця..
Уже не буде...не буде вороття коханню.
Та біль приходить знов, немов душа,
так хоче знов відчути ті страждання…
не буде вороття..
© Copyright: Антон Недетский, 2013
Свидетельство о публикации №113061009349
Свидетельство о публикации №113061009349
Рецензии