Шматки думок цейтнот розвiсив...

Шматки  думок  цейтнот  розвісив
     на  що  попало,  без  мети...
То  тьмяніші,  то  виразнIші
     ті  перекошені  світи.
Щось  вирвані  слова  гадають,
     спинився  погляд  твій  на  мить
у  пам"яті  на  самім  краю - 
     і,  недосказаний,   стоїть.
Самотньо  вистигають  звуки...
     Нечутно  листя  шелестить...
.....................................................
Час  золотавої  розпуки
     на  струнах  вічності  дзвенить.


Рецензии
Чудова і глибока поезія! Сподобалося!!! З теплом, Юрій.

Прокопенко Юрий   10.06.2013 19:38     Заявить о нарушении
Дякую, Юрію!
Окремо - що завітали.))

Як завжди, з повагою, сердечно -

Светлана Похилько   13.06.2013 11:30   Заявить о нарушении