Шматки думок цейтнот розвiсив...
на що попало, без мети...
То тьмяніші, то виразнIші
ті перекошені світи.
Щось вирвані слова гадають,
спинився погляд твій на мить
у пам"яті на самім краю -
і, недосказаний, стоїть.
Самотньо вистигають звуки...
Нечутно листя шелестить...
.....................................................
Час золотавої розпуки
на струнах вічності дзвенить.
Свидетельство о публикации №113061006687
Прокопенко Юрий 10.06.2013 19:38 Заявить о нарушении
Окремо - що завітали.))
Як завжди, з повагою, сердечно -
Светлана Похилько 13.06.2013 11:30 Заявить о нарушении