Взгляд на жизнь
Не могу я не плакать и не тосковать,
Не могу я забыть любимого Вову,
И суждено мне видно век одной страдать.
Не увижу его больше,не увижу,
Не смогу я,как прежде обнять,
Где выход открытый-его я не вижу,
Остаётся с тоскою страдать и мечтать.
Свидетельство о публикации №113060903358
І палын прыпадзе на душу,
Прыхінуся да любай бярозы,
Або ніц да яе ўпаду.
Валасы-галінкі сяброўкі
Уплятуцца з маёю касой,
Залюбуецца вецер з даліны,
Я ж умыюся горкай слязой.
На рамонках туманныя росы,
А, мо, слёзы застылі мае?
Маладзік устае з-за бярозы,
Усміхаецца рожкамі мне.
Жаўрукі адспявалі ўвысі,
Атрасаючы долу тугі,
Я прашу: Памаўчыце,
Не пайду за яго , не магу!
Паціху ўзыходзіць Венера.
Не чуваць крыку савы:Ку-гу!
Хто супакоіць? Хто паверыць?
Без цябе жыць не магу!
Здравствуйте, с приветом к вам белоруска Людмила. Стихи ваши искренние и правдивы!
Журавушка 1 17.06.2013 11:28 Заявить о нарушении