Лiна Костенко - Моя любове! Я перед тобою

Любовь  моя!  Я  вся  перед  тобою.
Бери  меня  в  мечты  и  сны  свои.
Не  сделай  лишь  послушною  рабою,
Не  обмани  и  крыл  не  обломи!
Не  допусти,  чтоб  свет  сошёлся  клином,
Дай  пониманье  для  чего  живу,
И  солнцем  жарким  с  пылью  тополиной
Путь  освяти,  которым  я  иду.
Не  дай  и  в  мелочах  мне  заблудиться,
Не  растряси  по  кочкам  и  в  грязи  -
С  почётом  пусть  покоится  в  гробницах
Прах  гордых  грустных  предков  всех  моих.
Они  любили  и  детей  рожали,
Любовь  им  застилала  белый  свет,
И  также  жёны  стремена  держали  -
Лишь  до  ворот,  а  дальше  воли  нет.
А  там,  а  там…  Жестокий  клёкот  боя,
И  звон  мечей  -  до  третьей  аж  весны…
Любовь  моя!  Я  вся  перед  тобою.
Бери  меня  в  свои  мечты  и  сны.


Оригинал стихотворения Лины Костенко:

Моя  любове!  Я  перед  тобою. 
Бери  мене  в  свої  блаженні  сни.
Лиш  не  зроби  слухняною  рабою,
не  ошукай  і  крил  не  обітни!
Не  допусти,  щоб  світ  зійшовся  клином,
і  не  присни,  для  чого  я  живу.
Даруй  мені  над  шляхом  тополиним
важкого  сонця  древню  булаву.
Не  дай  мені  заплутатись  в  дрібницях,
не  розміняй  на  спотички  доріг,
бо  кості  перевернуться  в  гробницях
гірких  і  гордих  прадідів  моїх.
І  в  них  було  кохання,  як  у  мене,
і  від  любові  тьмарився  їм  світ.
І  їх  жінки  хапали  за  стремена,
та  що  поробиш,—  тільки  до  воріт.
А  там,  а  там...  Жорстокий  клекіт  бою,
і  дзвін  мечів  до  третьої  весни...
Моя  любове!  Я  перед  тобою.
Бери  мене  в  свої  блаженні  сни.

Папка 23 - стихотворение 92