Журба

Ой, ти доле моя, доле,
Де ти все блукаєш.
Як тополя, що край поля
Не ростеш, всихаеш.

Стала я на ти з журбою
Все сиджу та плачу.
Трудно важко із нудьгою,
Ох, дав бог задачу...

Як же хочу я взлетІти,
Піднятись до неба.
І радіти так, як діти ,
Сумувать не треба.

А душа болить та стогне,
Серце завмирае .
Соловейко, в саду тьохка,
А козак блукае...


Рецензии