Дмитро Славич - Забудь мене. Пробач. Прощай

Забудь  меня.  Прости.  Прощай.
Оставь   былому  все  обиды.
Мы  потеряли  даже  рай  -
От  вазы  чудной  мы  отбиты.

Корабль  любви  ушёл  под  лёд.
Каюту  нашу  затопило.
Спасай  себя  -  избавь  от  бед.
Прости  меня.  И  будь  счастлива.

А  я?  А  я  останусь  тут,
Мне  утопление  -  награда:
Освобожусь  от  этих  пут,
И  от  любви  хмельного  яда.

Да,  кораблю  уже  не  плыть.
К  тебе  придёт  любовь  иная.
А  я?  Не  в  силах  позабыть,
Как  был  с  тобой  я  в  кущах  рая.


оригинал стихотворения Дмитро Славича:

Забудь  мене.  Пробач.  Прощай.
залиш  в  минулому  образи.
Ми  загубили  власний  рай,
уламки  ми  одної  вази.

Наш  корабель  пішов  під  лід,
каюту  нашу  затопило.
Тікай  скоріш,  рятуйсь  від  бід,
Пробач  мене.  І  будь  щаслива.

А  я?  а  я  залишусь  тут  -
я  хочу  швидко  потонути.
звільнитись  від  любовних  пут,
від  найсолодшої  отрути.

Наш  корабель  вже  потонув,
тебе  полюблять  інші  люди.
А  я?  тебе  я  не  забув
І  вже  ніколи  не  забуду.

Папка 23 - стихотворение 103