Дмитро Славич - Свiт мiня ться, оберта ться

Мир  меняется,  отрекается  -
Взгляды  старые  забываются.
Новой  моды  шаги  широкие  -
Смысла  нет,  в  потрясении  многие.

Все  гламурные  и  попсовые  -
Да  умы  у  них  -  сплошь  дубовые.
Все  в  «заслуженных»  безголосые,
А  под  масками  -  дурни  босые.

Не  уйти  из  эпохи  тупости,
Хамство  -  в  признаках  высшей  крутости,
Расцветают  идеи  низости  -
Распустились  до  стайной  близости.

Ради  денег  вся  жизнь  устроена  -
Индустрия  «Даёшь!»  построена,
Продаются  за  грошик  души,
Часть  Луны  -  словно  в  баре  суши.

Умолкаю.  Начнём  всё  снова!
Ты  вернёшься  ли,  век  рок-н-рола?
Жду  тебя,  поэзии  время!
А  пока  попсы  давит  бремя.

До  свидания?  Всё,  бывайте?
Нет  надежд?  Придут  -  ожидайте!

Жду,  что  лучшее  -  на  подходе.
Мы  дождёмся  иных  мелодий.
Не  питайте  души  отравами  -
Отступать  не  имеем  права  мы.


оригинал стихотворения Дмитро Славича:

Світ  міняється,  обертається,
старі  погляди  забуваються,
нова  мода  швидко  шириться,
сенс  не  видно,  хоч  і  дивишся.

Всі  зробились  попсові,  гламурні,
та  під  маскою  -  просто  дУрні,
безголосі  тепер  заслужені,
їхні  мізки  давно  простуджені.

Не  втекти  нам  з  епохи  тупості,
хамство  стало  ознакою  крутості,
стали  модними  ідеї  ницості,
й  безрозбірної  статевої  близькості.

Головний  ідеал  -  банкноти:
за  них  можна  купити  курорти,
за  них  можна  купити  душі,
чи  на  Місяці  трохи  суші.

Я  завершую  свою  промову
до  побачення  час  рок-н-ролу,
до  побачення  час  поетів,
не  попсових  гітар,  кларнетів,

до  побачення,  а  може  бувайте?
Хоча,  мабуть,  ще  ні,  зачекайте.

Може  зміниться  щось  на  краще 
Хоч  на  це  сподіватись  важко,
та  давайте  все  ж  сподіватись
і  нізащо  в  житті  не  здаватись!

Папка 23 - стихотворение 109