Дмитро Славич - Тобi не подарую кадилак

Тебе  не  подарю  я  «Кадиллак»
И  замок  не  куплю  тебе  на  Мальте,
В  стихах  могу  тебе  отправить  знак
И  мелом  «Я  кохаю»  -  на асфальте.

Ведь  я  живу  на  нашей  Авеню,
Порою  по-мальчишески  наивный,
Ни  ложь, ни  фальшь  вовек  не  полюблю,
Всегда  -  влюблённый  и  навеки  верный.

Одна  проблема  всех  опор  лишает,
Один  вопрос  мне  не  даёт  покою:
А  где  же  «Ты»,  любовь  моя  большая?
И  встречусь  ли  когда-нибудь  с  тобою?

Я  сомневаюсь,  умираю  словом.
И  муза  от  меня  с  другим  ушла.
Все  чувства  перечувствываю  снова:
Где  дружба,  где  любовь,  где  просто  ржа?

Запутался.  Не  понимаю.  Точка.
И  я  сжигаю  прошлого  мосты.
Иду  легко  и  нюхаю  цветочки -
В  момент,  когда  проблемы  непросты.

оригинал стихотворения Дмитро Славича:

Тобі  не  подарую  кадилак 
і  не  куплю  будиночок  на  Мальті,
лиш  у  віршІ  відправлю  тобі  знак
і  ніжне  "я  кохаю"  на  асфальті.

Бо  я  живу  на  "своїй"  Авеню,
в  якісь  моменти  мабуть  ще  наївний,
не  люблю  фальш,  ненавиджу  брехню,
і  завжди  я,  закоханий  і  вірний.

Один  лиш  парадокс  мене  вбиває, 
одне  питання  спокій  не  дає  :
де  є  ця  "ти"  що  лиш  мене  кохає? 
І  взагалі,  така  на  світі  є?

Я  сумніваюсь.  Я  вмираю  словом.
І  муза  вже  до  іншого  пішла.
Всі  почуття  фатально-помилкові,
це  дружба,  чи  кохання,  чи  іржа?

Заплутався.  Не  розумію.  Крапка.
І  спалюю  минулого  мости.
Показую  усім,  що  все  в  порядку
в  час  чорної  німої  полоси.

Папка 23 - стихотворение 111