Дмитро Славич - Знов тихий вечiр, розумнi речi

Вновь  тихий  вечер,  со  смыслом  речи  -
Без  протокола.
Словами  пышу,  но  рифм  не слышу  -
Читаю  снова.

Сижу  скучая,  и  -  чашка  чая,
простого  чая
Уже  сникаю,  не  замечаю
Земного  рая.

Совсем  померкла  и память  свергла  -
Надежда  бренна.
Тебя  не  вижу  и  я  -  всё  тише.
Душа  нетленна.

От  боли  в  сердце  «Горiлка  з  перцем»  -
Как  кара  с  неба.
Я  лучше  снова  отдамся  слову  -
Души  потреба.

Ты  прочитаешь  -  поймёшь, узнаешь,
Как  я  страдаю.
Избавь  от  боли  -  омой  любовью.
Люблю,  мечтаю…

оригинал стихотворения Дмитро Славича:

Знов  тихий  вечiр,  розумнi  речi  -
Без  протоколу.
Нi  слова  в  тишу,  вiршi  не  пишу  -
Читаю  знову.

Тебе  немає  i  чашка  чаю,
Гiркого  чаю.
Я  вже  зникаю,  не  помiчаю
Земного  раю.

Давно  померла  i  пам’ять  стерла
Моя  надiя.
Тебе  немає  i  я  вмираю,
Душа  не  тлiє.

Сердечнi  болi  у  алкоголi  -
Мвбуть  не  треба.
Я  краще  знову  порину  в  слово,
В вiршi  до  тебе.

Ти  це  читаєш  -  а  отже  знаєш,
Що  я  згасаю.
Прийди  до  мене  якщо  кохаєш,
Бо  я  кохаю.

Папка 23 - стихотворение 115