Дмитро Павличко - Два кольори, моi два кольори

Я  к  маме  всё  сбираюсь  по  весне
Прийти  чуть  свет нетяжкими  шагами…
Сорочку  в  детстве  вышила  ты  мне
Червоными  и  чёрными,
Червоными  и  чёрными  стежками.
.
Доколе  вы,  мои,  доколе  вы
На  жизни  полотне?  В  душе  моей  вас  два.
Доколе  вы,  мои,  доколе  вы
Пророчите  любовь,  а  -  чёрная  судьба?
.
Где  ни  бродил,  где  ни  искал  своё,
Мечтал  вернуться  к  своему  порогу.
Переплелись,  как  мамино  шитьё,
Счастливые  и  трудные,
Счастливые  и  трудные  дороги.
.
Доколе  вы,  мои,  доколе  вы
На  жизни  полотне?  В  душе  моей  вас  два.
Доколе  вы,  мои,  доколе  вы
Пророчите  любовь,  а  -  чёрная  судьба?
.
Меня  припорошила  седина,
Да  я  не  чаю  счастья  по-другому…
Лишь  свёрточек  с  цветами  полотна,
Где  вышиты  мои  пути,
Где  вышиты  мои  пути  до  дому.
.
Доколе  вы,  мои,  доколе  вы
На  жизни  полотне?  В  душе  моей  вас  два.
Доколе  вы,  мои,  доколе  вы
Пророчите  любовь,  а  -  чёрная  судьба?


оригинал стихотворения Дмитро Павличко:

Як я малим збирався навесні
Піти у світ незнаними шляхами,
Сорочку мати вишила мені,
Червоними і чорними,
Червоними і чорними нитками.
.
Два кольори, мої два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори, мої два кольори,
Червоний – то любов, а чорний – то журба.
.
Мене водило безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги.
Переплелись як мамине шиття
Мої сумні і радісні,
Мої сумні і радісні дороги.
.
Два кольори, мої два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори, мої два кольори,
Червоний – то любов, а чорний – то журба.
.
Мені війнула в очі сивина,
Та я нічого не везу додому,
Лиш згорточок старого полотна,
І вишите моє життя,
І вишите моє життя на ньому.
.
Два кольори, мої два кольори,
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори, мої два кольори,
Червоний – то любов, а чорний – то журба.

Папка 23 - стихотворение 3