Всі ми зроблені з крові і плоті,
Та бажаємо благ неземних...
Лиш на жаль, в остогидлім болоті
Стільки жаб! І звикаєм до них.
Скільки в світі очей завидющих,
Стільки ж різних нечистих думок.
Але я все шукаю, тому що,
Ти моя. Неземна. Ти мій рок.
І нехай, що зозуля кувала -
Не зважаю, що плинуть роки
Лиш тебе мені не вистачало...
Твого серця... Твоєї руки.
В мене теж вже посивіли скроні,
Але ж б'ються серця в унісон!
Цілуватиму ніжно долоні,
Щоб навічно продовжити сон...
Не бiда, що посивiли скронi
© Copyright: Ярослав Лапкевич, 2013
Свидетельство о публикации №113060503055
Свидетельство о публикации №113060503055
Рецензии