Стемнело...

Сутеніло.
Він нервово курив на ганку.
Онімілими
Пальцями стискав в кишені цигарку…
Думав
І зважував вкотре уже за останні дні…
Із дружиною
Багато років разом, та все ж одні…
Ось і сьогодні
Знову була колюча, далека, чужа,
Погляд холодний,
Наче сталеве лезо ножа…
Слова-колючки,
В очах – дОкір і втома,
Лише попутники,
Одиноко і холодно вдома.
Треба терпіти,
Бо колись давав обітницю.
Та з`явилася
В відділі нова співробітниця…
Тихе літо,
Спокійна, ласкава, усміхнена,
Оповита
Рудого волосся віхолою,
А погляд
Ніжний, лагідний, вагомий…
Світогляд
Такий близький та знайомий!
І доторки
Мимовільні кИдають в жар…
До памороків
Кожний серця удар…
Незаміжня
І так червоніє промовисто,
Коли ніжно
Заводить він з нею мову…
Але доня
Рученята – маленькі пальчики,
І долоньки –
Рожеві веселі зайчики…
І дружину
Колись кохав до безтями!
Як пружина
Нерви тепер – дротами…

Зламав
Нарешті в кишені цигарку,
З силою
Об поріг розчавив недопалок,
Пожбурив
Порожню пачку в темінь!
Похмурий
Довго-довго дивився на двері......

********************
Стемнело.
Он нервно курил на крыльце…
Онемелый,
Одни глаза на уставшем лице…
С тоской
Взвешивал все прошедшие дни…
С женой
Вроде бы вместе, по сути – одни…
Вот и сегодня,
Опять колючая, словно чужая…
Взгляд холодный,
Будто шпага стальная…
Слова-колючки,
В глазах – укор и истома…
Семья? Попутчики?
Одиноко и холодно дома…
Надо держаться,
Что начертано, то и сбудется…
Но вот недавно
В отдел прислали другую сотрудницу…
Так часто вижу её,
Глаза, улыбка дышат весною!
Волосы рыжие
На хрупкие плечи струятся волною!
Простые наряды.
Но глаза говорят открыто!
Близкие взгляды,
И сердца трепет, давно позабытый!
Прикосновения
Случайные просто бросают в жар!
До одурения
Вызывают в теле пожар!
И так краснеет,
И сразу глаза отводит,
Когда с нею
Он любой разговор заводит…

Но как же доченьки –
Ручонки – родные пальчики,
В ямочках щечки,
Родные девоньки-зайчики…
И жену
Любил когда-то неистово!
В плену
Меж чувством и истиной…

Докурив,
Нервными пальцами смял сигарету.
Раздавил,
Будто долю прижёг за это…
Зашвырнул
Пустую пачку – своё неверье…
Вздохнул,
И долго-долго смотрел на двери......