Лиш тихий плач матінки Верби
І шум Дніпра в серці моїм .
Людину із життя не стерти ,
Відкинувши сліпий поклін.
Вона у ньому оселилась
І не покине його враз ...
Звикайте,друзі,все змінилось!
Тож будьте добрі-без образ.
Без своїх ницих обіцянок ,
Без фальші зайвої й брехні,
Ганебних вибачень на ранок,
Й промов , що згинуть у вогні.
Просто тримайте образ в серці,
Той , що залишив ніжний слід.
І дух ваш буде у безпеці ,
Його скує арктичний лід.
Все змiнилось!
© Copyright: Ваня Громяк, 2013
Свидетельство о публикации №113060409895
Свидетельство о публикации №113060409895
Рецензии