За мову прикро,
За свою країну,
Що скніє мова,
В суржик- бур’яні,
Що рідко переходить
До дитини,
Та мова,
Де співають солов’ї,
Де пахне м’ятою,
І гілкою калини,
І силою від рідної землі,
І я пишу все більше на російській,
Бо прагну,
Щоб читалися вірші,
А десь там глибоко,
В клодязі душі,
Живе бажання,
Музи-українки,
Писати лише рідною вірші,
І говорити,
І читати книги,
Дивитись фільми,
А чому б, і ні?
І цей я вірш
Відправлю на сторінку,
Бо вірю,
Зрозуміють читачі!
4.06.2013
Прикро
© Copyright: Алена Скиба, 2013
Свидетельство о публикации №113060407177
Свидетельство о публикации №113060407177
Рецензии