Її власні птахи, що населяли маленьку, але амбіційну країну-душу
То здіймалися високо в небо, то торкалися крилами чорної, як очі мольфарки, землі.
Її власні птахи. Полохливі сойки. Відважні синички. Самотні зозулі і горобчики з плюшу.
На жаль, їх не розгледіти в імлі.
(Тому, хто не пірнає в ту небесну глибину, їх не розгледіти в імлі).
І та пташиная душа-країна
Вже 20 років незалежна й вільна.
І, може, ти колись захочеш запитати, чи ті птахи комусь даються в руки.
А, може, ти їх сам захочеш в руки взяти. А, може, ти захочеш політати?
Перелетіти море Непорозуміння, перелетіти глибоченний океан Розлуки
Ти, головне, не бійся, адже разом можна все здолати.
(Та разом можна і без крил – літати).
Її власні птахи.
Вони поруч, завжди.
власнi птахи
© Copyright: Лина Радужная, 2013
Свидетельство о публикации №113060306665
Свидетельство о публикации №113060306665
Рецензии
прочитала с наслаждением, язык не русский, но до чего ж доступен успехов вам
Тамара Дрокина 12.10.2017 08:20 • Заявить о нарушении
Тамара Дрокина 12.10.2017 08:20 • Заявить о нарушении