Оксамитово матовими пастельними фарбами.
Пам`яттю душі дитинства барвами.
Колишніми затертими стільцями й інтер`єрами.
Моральними й психічними теоретичними бар`єрами.
Театр зустрічає нас з душею.
Копає вглибину її - траншею.
Сміємось, плачемо, переживаєм
І разом з тим і любим і кохаєм.
Зустрічаєм, прощаєм й прощаємся.
Чекаєм й мабуть і недочекаємся.
Забудь.. слідкувати за часом не смій.
Дізнайся. Що я найщасливіша. Й обімлій.
Від заздрощів. Наклепів. Долі.
Шукаючи щастя і спокою.. в дикому полі... Я.
Знайду і здіймуся на ноги поволі.
У рідному-рідному дикому полі...
(Театр життя :)
Театр душ
© Copyright: Ирина Росстикс, 2013
Свидетельство о публикации №113060303687
Свидетельство о публикации №113060303687
Рецензии