У окна

Згадати все. Світанки рахувати з коханим
Ті, що були… Та де? Намарна спроба…
А скоро літо… Ще один світанок
Без тебе… Я, здається, зараз вдома…
 
Згадати… Зразу сльози підступають…
Чіпати нащо те, що не збулося?
Твої крізь сльози контури зникають,
Лиш вітер пестить десь твоє волосся…
 
Не мій… Твої світанки випадкові
Яка зоря осяює? Червона?
Ні, не було ні злетів, ні любові,
Хоч сонце тобі несла у долонях…
 
Спалила руки, серце опалила,
А той світанок маревом розтанув…
Ні, не згадати… Вікна зачинила.
Пора своїх будити. Знов світанок…

******************
Всё вспомнить. И по пальцам посчитать
Рассветы, что тобою озарённы...
А скоро лето... Не твоя, видать,
Была моя случайная влюблённость...

Всё вспомнить... Сразу слёзы подступают...
Зачем я ворошу, что не сбылось?
Твоё лицо на фоне неба тает,
Лишь облачко - как прядь твоих волос...

Не мой... Твои закаты и рассветы
Окрасит солнце пламенем холодным.
Мне не давал ты клятвы и обеты,
Хоть свет тебе несла в своих ладонях...

Сожгла все руки этим ярким светом,
Но пламя страсти миражом уплыло...
А муж... Пора будить. Уже рассвет.
Я не смогла уйти... Не долюбила...