Гроза
Хмару чорну і важку,
Закружляв тополю вітер
У шаленому танку.
Сипонули з неба кулі.
По дорозі – вже ріка!
Град з дощем, немов утнули
Бойового гопака.
Аж від страху полягали
Молоді дерева ниць!
Небо краяли й кромсали
Гострі шаблі блискавиць.
Вибухав і розсипався
Над сполоханим усім
Басовито реготався
Навіжений дядько Грім.
А земля, що мліла довго
Від надмірного тепла,
Життєдайну цю вологу,
Захлинаючись, пила!
2012
Свидетельство о публикации №113060201763