Все змiнив один лиш крок до себе

В грайливім сонячнім серпанку…
В обіймах ніжних лісу ароматів…
Вона ішла в Природу до світанку…
Прийнявши долю – знати…
Й сховавши в скрині місто й хуліганку…
Себе… Частково…
Нехай лежать – ще їм не час чи вже не час…
Машини…
Авангард …
Зі сцени….
Дахи…
Комп’ютери…
Антени…
Марою стали чи в туман сховались…
Було ж колись і ніс до неба…
То зазнались…
Тепер інакше…
Все змінив один лиш крок до себе…


Рецензии