У вікно б"ється пташка ,
ти не знаєш як їй тяжко
Бо іще не жив так як вона,
А вона хоче ласки,
хоче долі хоче, щастя,
А в гніздечку лишила дитя.
Ти прости мене сину ,
не суди мене дитино
Коли підеш у своє життя
Я молитву не забуду,
за тебе молитись буду
Доки не піду у небуття
Буде вітер тобі батько,
а земля то буде мати
Знаю будеш добрим ти дитя
Будеш в мене ти щасливим,
як знайду тебе я сину
Вірю, приймеш моє каяття
Посивіла сіра пташка,
прожила життя як казку
Та боліло серденько щодня
Не знайшла вона сина,
в нього інша вже родина
А роки кувала зозуля... ( 30.03.2013)
***
© Copyright: Елена Макарчук 2, 2013
Свидетельство о публикации №113052906917
Свидетельство о публикации №113052906917
Рецензии