Ти пам`ятаєш, навіжена, як палала?
Як билась у вогні моїх долонь?
І як бездумно вечорами напивався
П`янкою білизною твоїх скронь?
Як боязко дрижали мої пальці
Твої стискаючі зап`ястя надтонкі?
І як беззахисно, невпевнено, нечутно
Тоді лунало перше твоє «ні».
Як ми тонули в пахощах щоночі
І загортались в блискавичні дні,
Як дивувались сірі перехожі
Із нас, жаріючих у морочній пітьмі?
Ти пам`ятаєш, дивна, пам`ятаєш,
Як плентався зруйнований до тебе?
І ти цілком приймала, і усього,
І впевнена була, що так і треба?
Як ми жадали, прагнули обіймів,
Як розтікались в шовку доторкань?
Як ти забула, щиро відпустила
Мої тріумфи попередніх воз`єднань...
Чи пам`яш?.. Ні. А як інакше?
Я лиш дивлюсь й торкнуся не смію.
Я в тихих снах тобою забуваюся,
І мрію що згадаєш... Мрію.
Згадай
© Copyright: Чарли Ди, 2013
Свидетельство о публикации №113052906301
Свидетельство о публикации №113052906301
Рецензии