колись ти прокинешся і зрозумієш,
що вона була лиш маревом
спогади від яких ти млієш
були тільки твоїм маревом
колись вона покине твоє життя
як тебе покидав смуток
але нічого не зникає в небуття
вона рятувала тебе з скрути
тіні милулих спогадів,думок
намалюють на твоєму обличчі посмішку
під цим дощем ти не намок
вона не залишить жалю полишок
вона тебе зігріє,знову,як завжди
але в твоєму житті її вже не буде
в долонях не втримати води
і вранці новий день промінням пробудить
Марево
© Copyright: Ксения Теракот, 2013
Свидетельство о публикации №113052801418
Свидетельство о публикации №113052801418
Рецензии