Гукатиму

Вида Вансель
Немолене,намолене.
Я стільки щастя випила.
І небо вмить оголене,
Я зорі трохи витерла.
На долю не жалілася,
Стомилася до ніченьки.
У щастя своє вділася,
Нафарбувала віченьки.
Намолене і прошене
Мене в дорозі стрінуло.
І зорями порошене
До Ангеликів линуло.
Хіба в руках триматиму
Ті зорі,що в долонечках?
Гукатиму,гукатиму
Тебе,щаслива долечко.


© Copyright: Вида Вансель, 2013
Свидетельство о публикации №113052709423
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Вида Вансель
Рецензии
Написать рецензию
ОЙ, ЯК ГАРНО!!!

Людмила Юферова   27.05.2013 23:21   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Та я Вам скажу більше.Прочитала Ваші вірші у журналі"Твои стихи".Ви стали однією з тих,кого ставлю поряд з Ахматовою,Цветаєвою,Костенко...

Вида Вансель   28.05.2013 16:33   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Вида Вансель