***

Прошу, будь поряд,
І коли між нами темні стіни,
І коли не знаєш де я.
Просто будь поряд,
коли сонце торкається води,
коли життя кидає в різні боки.
І коли я сплю, не йди,
бо без тебе, навкруги пітьма.
Словами не передати біль,
коли на свіжу рану сипиш сіль,
коли не приходиш у вісні,
коли холод бачу в очах твоїх.
Просто, не йди!
Благаю, не кидай в полум'я листи,
запам'ятай, в житті все відбудеться в останьє.
Лише спогади, наче птахи
які вічно живуть в тобі.
Коли згадаєш, що є я, мене вже не буде.
І я розвіюсь наче дим.
Познайомлю тебе з вітром,
котрий розвіватиме твоє волосся.
Просто щоб ти знав, що це я і тобі не здалося.
Мої рани давно зникли, та залишились шрами.
Я думаю чи справді була любов між нами?
Мабуть повинно бути боляче,
але я не відчуваю нічого.
Ти знаєш, напевно я піду!
Просто піду,
заберу з собою опале листя.
Буду жити з Сонцем і присилатиму тобі вісті.
Нарешті скину я тягар, для мене це омріяна свобода,
та для тебе це удар.
Не бійся усе буде добре,
просто повір!
Коли на темному небі упаде зірка,
коли похитнеться засніжена гілка.
Це буду я, просто повір!