Мелодія лине нестримна,
І дощ тихі “па” вибиває.
Так мрійно, печально і сумно
У час світанковий буває.
Вплітається смуток у коси,
Хтось схлипує тихо і гірко.
В шовкові травневі покоси
День кинув блакитне люстерко.
Заглянув з цікавістю вітер -
Всміхнувся до себе щасливо.
В акації слізоньки витер,
Хитнула лиш станом журливо.
Всміхнулася радо хмарина,
Краплини води розгубила.
Стара, наче світ, яворина
Дівчиськом себе уявила.
В душі враз розквітли надії,
Проснулось бажання любити.
Згадала літа молодії...
І так захотілося жити!..
Мелодiя лине нестримна
© Copyright: Вера Кухарук, 2013
Свидетельство о публикации №113052706080
Свидетельство о публикации №113052706080
Рецензии
Дякую, Генадію, рада, що знову на сайті. Це ви мене повернули.
Вера Кухарук 04.08.2013 23:43 Заявить о нарушении
Вера Кухарук 04.08.2013 23:43 Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.