В любові до тебе признатися хоче,
Моя Україно, нелюбая дочка.
Тебе я покинула, та не забула,
В далекому краї я пісню почула
Про вербу плакучу, про мазанку – хату,
Про вишню квітучу до шлюбу убрату,
Про землю, що пахне весною і житом,
Про щастя, що яблуком впаде налитим.
***
© Copyright: Галина Зинченко 2, 2013
Свидетельство о публикации №113052705566
Свидетельство о публикации №113052705566
Рецензии