Украiнки

   

Українки красою вражають
Очима і станом своїм.
Собі ціну вони знають,
Коли морочуть голову їм.

Не дають глузувати нікому,
Свою гідність вони бережуть.
Поважаючи інших при цьому
Нелюбимим гарбуз піднесуть.

Бо єдиного вірно кохають
І милуються ним без кінця.
У розлуці терпляче чекають
Їх пов’язані міцно сердця.

Нелегкою була у них доля
І щасливими мало були.
Молодими сивіли в неволі,
Але вірили в краще вони.

Надавала натхнення їм віра,
Зігрівало кохання серця.
А коли розцвітала калина
Не було їх радості кінця.

На калині ягоди червоні
У промінні сонця виграють.
І красою сяють на долоні
Українкам силу надають.

У вінок калину заплітають,
Про кохання пісню заведуть.
І ціну коханню вони знають
Українки так роки живуть.

Цінувати уміють родину,
Честь і гідність її бережуть.
І бажають добра дочці, сину,
Хай щасливо життя проживуть.

Приїздять вони рідко додому
В світ широкий пішли вже давно.
На чужині згадають калину
І своє незабутнє село.

У село приїжджайте частіше,
Подаруйте батькам оцю мить.
Обніміть їх за плечі міцніше
І до себе ще раз пригорніть.

Хай вони порадіють із вами,
Вже багато років пронеслось.
Засвітилися очі у мами
Посміхнутися їй довелось.

Понаїхали діти, онуки
Посідали за стіл у садку.
Як бувало в сім’ї усі роки
Пироги були мами в смаку.