Сумую за тобою недозволено,
Але назвати чужим не зможу,
Наші дні в мою пам’ять вкарбовано,
А між тим, то не дні, а години…
Порішила б, що поїхала з глузду,
Та давно вже його зцуралася,
Наді мною буденні пересуди,
А між тим, то застиглі картини.
І нічого тепер не має значення,
Ще й фізично без тебе хворію,
Так алогічно віримо в бачення,
А між тим, у нас різні країні.
Думаю, зараз у туманній Англії
Щохвилини оновлюєш пошту,
Ще два дні – й літаком до Італії,
А між тим, то миттєві краплини,
Мізерність у морі нашої вічності,
Бо твої очі більші за небо.
Досягли апогею містичності,
А між тим, ми обидва всесильні.
Почала вірити в кармічні закони,
Помножую знаки фаталізму.
Ми заточені в свої легіони,
А між тим, безтілесно єдині
А мiж тим
© Copyright: Полина Лымарь, 2013
Свидетельство о публикации №113052701475
Свидетельство о публикации №113052701475
Рецензии