ц лую

не приходь, ти, що янголом звешся
не вкривай поцілунками спину мого життя
що ж ти знов на порозі сумуючи мнешся
вже нема з тої темряви вороття

Скільки світів здолав на шляху
крізь сни викладав з плісняви слово "мушу"
в годину без сліз, годину лиху
в сИняві  хвиль натрапив на мою сушу

Хай смуток мине серед днів та строф
най летить якнайвище червоний біплан
на теренах щоденних декадних Голгоф
вогнем надихнув шалений вулкан

ти- мій магічний, найсонячний бал
серед попелу льодо-барвистих в'язниць
днів, що нині-пожежа,в бурі-дев'ятий вал
бронзовий танець похмурих дзвіниць

притули до рідного серцю плеча
хай віхола кружить, хай гинуть літа
я вірною буду змаху твого меча
нам сонце промінням голови опліта

затягне жовто-гарячим у петлю
губи твої горять, мов плавлять метал
я,знаєш, навіть і пекло стерплю
ніж без тебе у серці вогняно-білий Тхал

заходь, любий, нащо мені обіцянки
ти цілуй попіл моїх очей
моє серце- твоє, прочинила фіранки
Цілую. Твоя Королева Мечей.